Краса за Достоєвським

Petru Bejan

Анотація


Стереотипно, і часто у неспівмірних контекстах, виникають й деякі незмінно "зношені" ідеї, а їхня спекулятивна "вага" зменшується у зв’язку із  підозрою у банальності або риториці. Звичайно, що це стосується і питання, сформульованого в «Ідіоті» Достоєвського: «Це правда, князь, що ти колись сказав, що краса врятує світ? ... Яка краса врятує світ?» В умовах відсутності певного чіткого визначення, сильно розпалений інтерпретаційний ентузіазм мобілізував естетиків, художників, моралістів, містиків та теологів. Що ж провокує такий інтерес? Очевидний утопічний аромат? Естетичне обернення романічної сотеріології? Пророчий тон? Чи наївна довіра до різних "цінностей"?

Теоретики краси викликають цю формулу, приховуючи намагання легітимізувати несподіваний масштаб своєї спекулятивної послідовності або її всеохоплюючу прагматичну відкритість, яку рідко проглядають "миряни". Інші, не погоджуючись зі змістом закликів Достоєвського, використовують можливість запропонувати рішення, які вважаються більш виправданими. Таким чином, справжня оцінка була б зовсім непривабливою для мистецтва в цілому, і посилання на останню, мабуть, було б суперечливим, або ж важко доказовим. Одначе, мало хто знає, що Достоєвський був пристрасним шанувальником мистецтва, живопису, що він часто відвідував (російські чи європейські) музеї, що він використовував зображення, навіть художні, для того, щоб побудувати чи зміцнити свої аргументи. На відміну від "людини з підпілля", "досконала людина" описується в термінах морального взірця. Може моральний взірець бути втілений реально, існуючим індивідом, що перебуває безпосередньо у цьому світі? Чи існує антропологічна модель, яка втілює абсолютне Благо? Чи може така модель стати взірцем для інших?

Ключові слова


сотеріологія; антропологічна модель; досконала індивідуальність; моральна принадність

Повний текст:

PDF (fr)

Посилання


Dostoïevski, F. M. (1941), L’Idiot, tome second, Paris, Gallimard, Coll. « Les classiques russes », p. 160. (Traduit et annoté par Albert Mousset).

Dostoïevski, F. M. (1868), Lettre adressée à Sofia Ivanovna le 1/ 13 avril 1868

La Bible, Le Nouveau Testament, Mathieu, 4 : 4. URL : .

Mureșanu, A. (1963), Omul frumos, in Poezii și articole, Editura pentru Literatură, București, p. 42.

Nous renvoyons, entre autres, à Mircea Vulcănescu, Despre spiritul românesc, in „Caete de dor”, n° 6, Paris, septembre 1952, p. 1-4. et à Constantin Noica, Spiritul românesc în cumpătul vremii. Șase maladii ale spiritului contemporan, Univers, București, 1978.

Noica, C. (1978), Sentimentul românesc al finței, Editions Eminescu, București.

Vulcănescu, M. (1996), Dimensiunea românească a existenței, Editions Eminescu.

Ionescu, N. (1937), A fi ”bun roman”, Noi și catolicismul, 30 octobre 1930, in Roza vanturilor, 1926-1933, Editions „Cultura Națională”, București, p. 201. (p. 198-202).

Puric, D. (2009), Despre omul frumos, Editions Dan Puric, București.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.