Двадцять аспектів порожнечі в буддизмі Праджняпараміти.

Anastasia Strelkova

Анотація


У статті розглядається подання щодо «двадцяти видів порожнечі (шуньята)» в буддизмі Праджняпараміти. З'ясовується значення кожного з них на підставі порівняльного аналізу текстів китайського буддійського канону (китайських версій сутр Праджняпараміти, Васубандху, Нагарджуни, а також трактату більш пізнього тяньтайского мислителя Чжи-і). Наводяться всі основні варіанти китайських термінів, що використовувалися китайськими буддистами при перекладі з санскриту, аналізуються їх різні смислові варіації. Незважаючи на те, що найбільш популярним є вираз «двадцять порожнеч», існують переліки з чотирнадцяти, шістнадцяти, вісімнадцяти позицій, причому перелік з «вісімнадцяти порожнеч» китайські буддисти розглядали як найбільш базовий, що може бути підтвердженням висунутого дослідниками припущення про більш пізньому походження списку з двадцяти позицій. Крім того, порядок позицій у переліку в різних першоджерелах не збігається. Це пов'язано значною мірою з тим, що буддійські мислителі намагалися знайти в цьому переліку логічну послідовність, спираючись при цьому, як правило, на гносеологічний підхід (порожнеча суб'єкта сприйняття, порожнеча об'єкта сприйняття і т. і.).

Однак, якими б не були розбіжності в переліках «видів порожнечі» і різні варіанти перекладу та інтерпретації їх у буддійській коментаторської традиції, порожнеча насправді лише одна - шуньята, а різні переліки «порожнеч» слугують лише для полегшення сприйняття ідей шунья-вади як приклад застосування принципу порожнечі (ілюзорності, нереальності) до різних груп об'єктів. Тому більш правильно говорити не про двадцять видів, а про двадцять аспектів порожнечі.

Ключові слова


Буддизм; Праджняпараміта; шуньята; порожнеча; двадцять видів порожнечі

Повний текст:

PDF

Посилання


Яскравим прикладом цього інтересу є видання: Nothingness in Asian Philosophy / Ed. by JeeLoo Liu, Douglas L. Berger. – London and New York: Routledge, 2014. – 386 p.

Obermiller E. E. A Study of the Twenty Aspects of Sūnyatā (Based on Haribhadra’s Abhisamayālaṃkāra-ālokā and the Pañca-viṃ Śatisāhasrikā-prajñāpāramitā-sūtra // Indian Historical Quarterly. – Vol. IX. – Calcutta: Calcutta Oriental Press, 1933. – P. 170–187.

Murti T. R. V. The Central Philosophy of Buddhism: A Study of the Mвdhyamika System. – London: Unwin Paperbacks, 1980. – 372 p.

Дандарон Б.Д. Теория шуньи у мадхьямиков (по тибетским источникам) // Тибетский буддизм: теория и практика /Отв. ред. Н. Абаев. – Новосибирск, 1995. – С. 29–46.

Андросов В. П. Буддизм Нагарджуны: Религиозно-философские трактаты. – М.: ?здательская фирма «Восточная литература» РАН, 2000. – 799 с.

Гарібгадра, крім цього, ставить двадцять аспектів порожнечі у відповідність до десяти медитативних щаблів-бгумі (daśa-bhūmi) [3, 351] (див. також: [5, 510]).

Да боже боломідо цзін 大般若波羅蜜多經 (санскр. Mahāprajñāpāramitā-sūtra) // ТСД. – № 220. – Т. 5. – С. 1–1074; Т. 6. – С. 1–1074; Т. 7. – С. 1–1110.

Чжи-і 智顗. Фа цзє ци ді чу мень 法界次第初門 // ТСД. – Т. 46. – № 1925. – С. 664–697.

Наґарджуна 龍樹菩薩. Дачжиду лунь 大智度論 (санскр. Mahāprajñāpāramitā-śāstra) // ТСД. – Т. 25. – № 1509. – С. 57–756.

Санскритські терміни у переліку «вісімнадцяти порожнеч» наводимо за Mahāvyutpatti, серед китайських версій ідентичний порядок термінів має № 223 (Pañcaviṁśatisāhasrikā-prajñāpāramitā-sūtra у перекладі Кумарадживи; щоправда, й всередині цього тексту, де перелік з’являється понад десять разів, є варіанти з відмінним порядком). Тож перший ієрогліфічний варіант наводимо за № 223, переклад подаємо, насамперед, за китайськими варіантами термінів. Альтернативні варіанти китайських термінів наводимо за: № 220, № 1599, № 1600, № 1616, № 1861, санскритських – за: [3, 351–356]. Для реконструкції значень нами було використано тексти китайського канону: сутри праджняпараміти (№ 220, № 223), «Трактат про вісімнадцять порожнеч» (十八空論, № 1616) та Mahāprajñāpāramitā-śāstra (大智度論, № 1509), приписувані традицією Наґарджуні, Madhyāntavibhāga-bhāṣya Васубандгу (辯中邊論, № 1600 й інший її переклад 中邊分別論, № 1599), твір Чжи-і «Фа цзє ци ді чу мень» 法界次第初門 (№ 1925). Причому у китайських першоджерелах нам поки що не вдалося виявити повного комплекту визначень для всіх двадцяти «порожнеч». З-поміж названих текстів один (№ 1600/1599) дає визначення лише шістнадцяти, решта наводять вісімнадцять «порожнеч».

Відзначимо також, що у дослідженнях цієї тематики, до яких ми зверталися ([2], [3, 351–356], [5, 458, 505–513]) є істотні відмінності в інтерпретації окремих термінів, що пояснюється зокрема тим, що їхні автори працювали з санскритським та тибетським матеріалом; ми ж спираємося на тексти китайського канону (утім, більшість з них насправді є перекладом тих-таки санскритських оригіналів). Однак порівняльний аналіз цього матеріалу потребує вже окремого розгляду.

Є. Є. Оберміллер, услід за Ф. І. Щербатським, перекладає śūnyatā як «відносність». Тож у його версії ми отримуємо «двадцять аспектів відносності» (20 aspects of relativity), а саме: суб’єктивна відносність (subjective relativity), об’єктивна відносність (objective relativity) і т. д. [2, 171–172]. Натомість Т. Р. В. Мурті вдається до перекладу śūnyatā як «нереальність» (unreality), що наразі є більш зручним для сприйняття, ніж буквальний переклад «порожнеча», й відтак його перелік виглядає так: нереальність внутрішніх елементів сущого (unreality of internal elements of existence), нереальність зовнішніх об’єктів (unreality of external objects) тощо. [3, 351–352].

Чжи-і, пояснюючи цей аспект порожнечі, наводить цитату з «Лотосової сутри»: «[всі вчення Будди] …аж до абсолютної нірвани, що вічно перебуває у спокої, врешті-решт, повертаються до порожнечі (乃至究竟涅槃。常寂滅相。終歸於空 [8]).

Різні китайські переклади з одного санскритського тексту (№ 1600 та № 1599).

Васубандгу 天親菩薩. Чжун бянь фень бє лунь 中邊分別論 (санскр. Madhyāntavibhāga-bhāṣya) // ТСД. – Т. 31. – № 1599. – С. 451–464.

Кожна річ має обидва різновиди ознак. Індивідуальні ознаки (自相/別相) – ті, що відрізняють одну річ від іншої, та загальні або спільні ознаки (總相/共相), які є спільними для певної групи речей, наприклад: «непостійність є спільною ознакою зумовлених дгарм (無常?有爲法共相)» [7].

У Dharmasaṁgraha замість anupalambhaśūnyatā стоїть alakṣaṇaśūnyatā, але, на думку В. П. Андросова це є помилкою оригіналу [5, 509, 512].

Цікаво, що № 1616 подає «порожнечу несхоплюваного» останньою, і трактує її як найвищий щабель – вихід за межі самої порожнечі. Згідно з цим тлумаченням, завдяки порожнечі несхоплюваного ми здобуваємо чотири властивості абсолюту: постійність, блаженство, «я» та чистоту (常樂我淨).

У першоджерелах тут спостерігаємо істотне розходження. Залежно від того, як тлумачили санскритське «bhāva», отримували два відмінні смисли:

відсутність власної природи в речах світу: «無性謂此中無少性可得。[7] (відсутність власної природи – це відсутність у них найменшого [натяку на власну] природу, що її можна було б вхопити)»;

відсутність, неіснування цих речей (№223): «何等爲無法空。若法無?亦空。(Що таке порожнеча неіснуючих речей (дгарм): речі, яких немає, теж порожні)» або у Чжи-і більш розгорнуто: «無法名。法已滅。?滅無。… 有人解云。過去未來法。名無法。?無法不可得。故名無法空也 [8] (Неіснуванням дгарм (речей), коли дгарми зникли, називають їхню відсутність. … Хтось казав про це, що минулі та майбутні дгарми називають неіснуючими (дгармами, яких немає). Ці неіснуючі дгарми теж неможливо вхопити, тому це звуть порожнечею неіснуючих дгарм)».

Як і з попереднім пунктом, у першоджерелах подибуємо два тлумачення:

наявність власної природи в речах світу (№ 220);

наявність, існування цих речей: «有人解云。現在一切法。及無爲法。名爲有法。如?有法。皆空故。名有法空[8] (Хтось казав про це, що усі теперішні дгарми, з незумовленими включно, звуться існуючими. Тож існуючі дгарми усі є порожніми, тому це зветься порожнечею існуючих дгарм)».

Знов-таки, як і у двох попередніх пунктах, тут можливі дві інтерпретації. Васубангу пояснює (№ 1600): «此無性空非無自性。空以無性爲自性故名無性自性空。(Ця порожнеча відсутності [власної] природи (無性空) – це не відсутність власної природи (無自性). Оскільки власною природою (自性) порожнечі є відсутність [власної] природи (無性) – її називають порожнечею, що її власною природою є відсутність природи (無性自性空))».

Чжи-і пояснює: «取無法有法相不可得。故名無法有法空。[8] (Схопити ознаки неіснуючих речей та існуючих речей неможливо. Тому її називають порожнечею неіснуючих та існуючих речей (無法有法空))».

Наґарджуна 龍樹菩薩. Шиба кун лунь 十八空論 // ТСД. – Т. 31. – № 1616. – С. 861–867.

References (en)

A striking example of the interest is the following publication: Nothingness in Asian Philosophy, Ed. by JeeLoo Liu, Douglas L. Berger (2014), Routledge, London and New York, 386 p.

Obermiller E. E. (1933), “A Study of the Twenty Aspects of Sūnyatā (Based on Haribhadra’s Abhisamayāla kāra-ālokā and the Pañca-vi Śatisāhasrikā-prajñāpāramitā-sūtra” Indian Historical Quarterly, Calcutta Oriental Press, Calcutta, Vol. IX, pp. 170–187.

Murti T. R. V. (1980), The Central Philosophy of Buddhism: A Study of the Madhyamika System, Unwin Paperbacks, London, 1980, 372 p.

Dandaron, B.D. (1995), “The theory of Shunyi at the Madhyamika (according to the Tibetian sources)” [“Teoriya shun'i u madkh'yamikov (po tibetskim istochnikam)”], Tibetan Buddhism: Theory and Practice, Executive editor N. Abaev, Novosibirsk, pp. 29–46. [in Russian]

Androsov, V.P. (2000), “Nagarjuna Buddhism: Religious and philosophical treatises” [“Buddizm Nagardzhuny: Religiozno-filosofskie traktaty”], Publishing company “Eastern literature” RAN, Moscow, 799 p. [in Russian]

“Da bore boluomiduo jing 大般若波羅蜜多經 (Skt. Mahāprajсāpāramitā-sūtra)”, SAT, Vol. 5, No. 220, pp. 1–1074; Vol. 6, pp. 1–1074; Vol. 7, pp. 1–1110. [in Chinese]

“Zhi-i 智顗. Fa jie ci di chu men 法界次第初門”, SAT, Vol. 46, No. 1925, pp. 664–697. [in Chinese]

Nagarjuna “龍樹菩薩. Dazhidu lun 大智度論 (Skt. Mahāprajсāpāramitā-śāstra)”, SAT, Vol. 25, No. 1509, pp. 57–756. [in Chinese]

Vasubandhu “天親菩薩. Zhong bian fen bie lun 中邊分別論 (Skt. Madhyāntavibhāga-bhāṣya)”, SAT, Vol. 31, No. 1599, pp. 451–464. [in Chinese]

Nagarjuna “龍樹菩薩. Shiba kong lun 十八空論”, SAT, Vol. 31, No. 1616, pp. 861–867. [in Chinese]


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.